00:04 Британский фотограф Кристофер Нанн побывал в Белицком, чтобы навестить друга | |
Примечательно, что в одну из нескольких недель путешествия по Донбассу, которую английский фотограф Крис Нанн начал в октябре 2014 года в компании украинского журналиста Андрея Когута он посетил наш небольшой город Белицкое, причем как раз в тот момент, когда в городе отсутствовало отопление. Из блога "7 дней на Донбассе"Під кінець погода почала помітно погіршуватись, наче натякаючи, що нам уже час. Ранок, як і увесь день в Артемівську, видався порівняно прохолодним, також трохи моросив дощ. Після обіду ми запланували подорож до останнього пункту на донецькому маршруті – містечка Білицьке. А до цього вирішили не сидіти в кімнаті, адже опалення там не було. Тож, щоб не змерзнути, практичніше було ходити містом, аніж перебувати в номері. {...} З Артемівська ми автобусом добрались у вже майже рідний Слов’янськ, а звідти електричкою у Дружківку. У місті, звідки розпочалась моя подорож Донбасом, вона могла і завершитись, але у Кріса є друг, з яким він познайомився в Калуші і який зараз живе у місті Білицькому, тож ми відправились туди. Білицьке – невеличке містечко з населенням менше 10 тисяч. Вперше населений пункт з такою назвою (налічуючи всього кілька хат і будучи хутором) згадується у 1909-у році.У середині тридцятих геологи з Юзівки (теперішній Донецьк) знаходять тут поклади вугілля, Білицьке починає розростатись і в 1966-у році отримує статус міста. Кам’яне вугілля на двох шахтах (донедавна було три, але одна закрилась) видобувають і досі. З Білицьким досить погане автобусне сполучення (залізниця сюди не прокладена), тому деяку частину дороги нам довелось долати на таксі. Таксист, як це часто трапляється, виявився говірким, і як не дивно нарікав на стан доріг (дорога і справді поганенька, та це він ще не їздив відтинком Жидачів-Калуш) та політиків. Розказував, що минулого року вперше побував на Західній Україні, коли їздив з другом купляти автомобіль на Закарпаття. З таксі ми вийшли неподалік центру, тому що Кріс не був впевнений, в який нам бік, а мобільний зв’язок на той час у місті «лежав». Та зовсім швидко Крісу вдалось зорієнтуватись і знайти будинок людини, у якої ми повинні були заночувати. Крім неї, тут жили її дідусь та бабуся. Літній чоловік народився зовсім неподалік від Калуша – у селі Протеси Жидачівського району. Коли йому було чотирнадцять, його сім’я переїхала на Донбас, але, за його словами, він і досі пам’ятає українські пісні і все таке. Смачно поївши та спробувавши домашнього вина й настоянки господаря, ми заснули. Наступного дня виявилось, що у Білицькому немає світла. Таке тут з мобільним зв’язком та електроенергією, починаючи з середини літа, трапляється часто. Без централізованого водопостачання місцеві мешканці на кінець жовтня жили уже майже чотири місяці, відколи під час бомбардування 6-го липня була пошкоджена водонасосна станція, що забезпечувала водою не лише Білицьке, а й населені пункти довкола. Та на території міста бойові дії не велися, і мешканці кажуть, що готові й далі миритися з усіма незручностями, пов’язаними з відсутністю води, перебоями зі світлом та мобільним зв’язком, лише б їх не спіткала доля інших населених пунктів регіону, які погрузли у військовому конфлікті. Щодо води, то її сюди постачали машинами з цистернами, і жителі донбаського містечка набирали її у власну тару. На дворі стало ще холодніше. Та у будинку, в якому ми жили, проблем із теплом не було, адже він опалюється вугіллям. Тому ми похолоданням не дуже переймались і, наївшись свіжих пирогів, попрямували у Добропілля, звідки автобусом добрались у Харків, остаточно покинувши Донеччину, а разом із нею і територію, яку сьогодні прийнято називати зоною АТО. Позаду залишився тиждень, за який вдалось багато чого побачити на власні очі й переосмислити, поспілкуватись з людьми з діаметрально протилежними позиціями та спробувати зрозуміти їх мотивацію ситуації, що склалася. Їдучи додому, я думав, що в нас в країні і справді ще не все в порядку, якщо географію іншої її частини ми вивчаємо за військовими діями, які відбувались або відбуваються там. Також я абсолютно певен, що не наважився б побувати на Сході України, якби не Кріс. Тож як би це пафосно не звучало, саме англієць відкрив (чи, принаймні, привідкрив) для мене іншу частину моєї ж країни. СправкаБританский фотограф, три года снимающий в Украине — о том, какой эта страна видится его соотечественникам и насколько их представления соответствуют правде. Зимой 2014 года фотограф Кристофер Нанн приехал в Донбасс, тогда ещё мирный регион, не подозревая, что покидать будет уже зону боевых действий. За прошедшие несколько лет он объездил всю Украину, стремясь задокументировать её жизнь без прикрас — такой, какой она ему увиделась. Bird In Flight попросил Кристофера показать снимки и поделиться наблюдениями. Как вы оказались в Украине? Были ли у вас стереотипы об Украине? Если отбросить условности, то можно сказать, что для вас Украина – страна третьего мира? Как вы относитесь к ностальгии по Советскому Союзу? Думаете реальность украинцев изменилась за прошедшие 25 лет или некая непроизвольная «дикость» все же осталась? Дикими жителей Донбасса называют те, кто вряд ли там бывал. В прошлом году Президент Украины подписал закон о декоммунизации. Будет ли он действенным на ваш взгляд? Видна ли со стороны разница между восточными и западными областями или это часть политической игры? Расскажите о том, как вы оказались в Донбассе Я отправился в Донбасс в январе 2014 года, когда он был ещё мирным регионом. Работать одному в чужой стране — значит в любой момент быть готовым к выходу из зоны комфорта. Временами было страшнее обычного, но это часть моей работы. Я совру, если скажу, что мне не было интересно: протесты и бунты поначалу выглядели зрелищно. Но ситуация очень быстро стала выходить из-под контроля. Это было по-настоящему тяжелое и запутанное время. Сегодня на Востоке все привыкли к тому, что идёт война. Идти на рынок или отводить детей в школу под залпы «Града» — это уже нормально. Фотографии г. Белицкое, сделанные Крисом НанномФотографии пгт. Водяное, сделанные Крисом НанномПо материалам: https://birdinflight.com/, https://donbas7.wordpress.com | |
|
Всего комментариев: 0 | |