Добігає терміну каденція міського голови. Логічним буде почути, чим прислужився громаді і чи виконав те, що обіцяв. Я вирішила розібратися з цим і довести до відома громади, бо недарма ж наша громадська організація називається «Голос громади». Поговорила з головою і розповідаю вам.

 

Виконав! Багато починань чекають завершення. Багато нових планів. Із захватом розповідає про невеликі перемоги та значні досягнення. Навіть неможливо визначити, що він ставить в шеренгу важливішого, мільйонний проект, втягнутий на реконструкцію каналізаційної мережі міста чи маленькі стільчики для дитсадка; новозбудовану дорогу чи встановлену лавочку обабіч тротуару. Та є ще одна сторона, яка характеризує людину - це людяність. Мабуть, саме за цю рису більшість біличан хочуть бачити своїм мером Олександра Заварзіна - привітного і ділового, розсудливого і вимогливого, наполегливого і послідовного.

 

Про свою діяльність Заварзін говорить просто «Громада - це як велика родина. Аби добре хазяйнувати, треба жити життям кожного її члена, кожної вулички, кожного будинку, конкретної людини. Як в родині так і в місті не все можна одразу охопити і виконати, але треба вміти дослухатись до людей - вони все підкажуть і направлять на вирішення першочергових проблем. За чотири з небагатим роки головування, я вважаю, що не просидів штани, а працював як віл, не шкодував ні сил, ані власного часу. Мене тішить, що багато вдалось вирішити. Не можу сказати, що все легко вдавалось. Згадуючи тільки створення комунального підприємства з вивозу побутового сміття, так не те, щоб допомагали, а заважали. Суперечки тягнулись тижнями, аж поки переконаннями подолали всі перешкоди. Нелегко було впровадити і освітлення вулиць, не подобалось багатьом і той жорсткий контроль за економією енергоресурсів, води який запроваджено на підприємствах бюджетної сфери.

 

Міська влада і я особисто тісно співпрацюємо з іще одним комунальним підприємством - водоканалом, яке є власністю обласної ради, але подає воду біличанам. І проблеми має «з бородою». За десятиліття роботи мережі водогону та каналізації вичерпали свій ресурс і потребують заміни. Ми разом з Добропільським головою Дерипаско В.Т. намагаємося підтримати підприємство коштами то на ремонт колектора чи водогону, то на труби, лічильники чи пожежні гідранти, то на погашення різниці в тарифах, тощо.

 

Але мабуть найбільшою бідою міста став міський колектор. Уже років з 10 як потрібно було його реконструювати, по міському парку утворилися провали в ґрунті до 5 метрів глибиною. Стічні води заливали місто, ставок. З допомогою громадськості, депутатів озвучили громадську думку, підняли на ноги і природоохоронну прокуратуру і обласні екологічні служби. Прийшлося оббивати пороги кабінетів і в м. Донецьку і їздити до м. Києва. І як результат - є проект на будівництво нового колектора, виділено з бюджету 3 мільйони 186 тисяч гривень, це більше за весь річний бюджет нашого міста. А старий колектор ніяк не хоче чекати поки його замінять, ось знову серйозна аварія, але я думаю до зими ми підготуємося і все буде добре. Маю на меті і реконструювати водогін, зробити два вводи в місто, що дозволить набагато покращити водо забезпечення.

 

Проект ремонту доріг викликав в свій час обурення певної частини громадян. Мовляв "Знову центр криють"! Але ж і вдома кожен спочатку ремонтує парадний вхід, а вже потім господарський. Так і я мислю. За підтримки депутатського корпусу міської ради ми щороку складали Програму розвитку громади, де визначали першочергові плани спільних дій і витрачання бюджетних коштів. Завдяки злагодженій роботі на сьогоднішній день вже відремонтовано більшість осьових вулиць міста, деякі периферійні. Аби відремонтувати додаткову кількість доріг вибираємо здешевлені варіанти твердого покриття, більш завантажені дороги асфальтуємо. Ямковим ремонтом закрито більшість вулиць . Особливе задоволення отримав від ремонту дороги по вулиці Соцпраці до Храму Св. Олександри адже це була дуже погана дорога, якою йшли люди до церкви і кляли місцеву владу. Справу зрушено з місця. Я впевнений, що ми наполегливо переконаємо центральну владу, аби нам віддали кошти з Державної програми розвитку малих міст (які до речі останні 3 роки у нас забирали на користь західного регіону, який потерпав від повеней) - і таки зробимо і вул. Советську та й інші. Виконавцями будівництва та ремонту доріг завжди вибираємо відповідальні організації і якби не брак коштів все м. Білицьке та смт. Водянське були б з асфальтованими дорогами. Аналізуючи надходження від податку з транспортних засобів (саме за ці кошти можна будувати дороги), що складають 84 777 гривень, можна розраховувати на будівництво 484 квадратних метра дорожнього полотна. Дороги будуємо, ремонтуємо і ще є що робити.

 

Як логічне доповнення дорожнього будівництва є влаштування вуличного освітлення. Завершуються роботи по освітленню міста, залишилися вулиці приватного сектора. Є ще проблеми на селищі Водянське.

 

Маю тверде переконання, що настав час облаштування прибудинкові території та будувати пішоходні зони. Тут є про що подумати кожному і не надіятися тільки на владу. Добрий приклад – це створені об'єднання співвласників багатоквартирних будинків. Придивіться, як змінилися ці будинки. Бо в них з'явився хазяїн – мешканці. А є ще в мене мета – створювати красивий центр міста. За умови надходження коштів, розпочнемо облаштовувати площу ім.. Леніна, закрити її для транспорту. В 2009 році ми виграли 4 мініпроекта з благоустрою в обласному конкурсі, отримали гранти, мабуть і невеличкі, на перший погляд, але для нас 30 тис. грн. це гроші. Засадили трояндами алею, та в першу ж ніч "хазяї" вирвали більше як 200 трояндових кущів. Неприємно, але ми будемо продовжувати створювати красу. В цьому році ми підготували вже 29 мініпроектів, перемогли - 5. Тому і з'явилася можливість практично на всі будинки міста і селища повісити номерні знаки, назви вулиць, а то жили я в казці : « Піди туди , не знаю куди. Де та вулиця, де той дім?» Завдяки таки же ініціативами громадськості, на чолі з Акімовою Л.Ф. є мініпроект і буде вода на вул. Білицькій, а то 21 сторіччя, а мешканці воду носять з колодязів на коромислі. Дитяча ігрова площадка, така як раніше ми встановили в дитсадках, тепер буде в малечі в житловому масиві в смт. Водянське, в наступному плануємо встановити таких 8 площадок по місту. В нас дуже багато планів щодо благоустрою міста. Треба увагу приділити облаштуванню смітників, як це зробили на вул. Харківській на місці одвічного сміттєзвалища. Є ще дві великих проблеми - це санітарний стан нашого ринку, ми тепер відпрацьовуємо чужі помилки, коли оренду ринку зробили довготривалою і відали на відкуп недуже добросовісним підприємцям, а друга - це стан роботи міліції. Наразі вона дуже мене непокоїть. Ми вже відпрацьовуємо ці питання, але нажаль вони не вирішуються так оперативно, як хотілося б. Наведемо лад, і в у всіх «забігайлівках», що плямують зараз репутацію нашого міста, вже недовго бути безладу, я це обіцяю. Я радий що мене підтримують і моя команда і депутатський корпус.

 

Найбільшою гордістю мера є дитячі садки міста, їх працівники. За чотири з половиною років ми не допустили закриття жодного дошкільного закладу Мені шкода, що в свій час влада допустила закриття садочку. Але приміщення зараз не пустують. Нам вдалося відстояти і не закрити створену в них Станцію дитячої технічної творчості. В цьому велика допомога прийшла від Добропільського міського голови. Дерипаска В.Т. особисто тримав це питання на контролі. Працюючі дитсадки - одні з кращих в області. Все тому, що очолюють їх небайдужі керівники, а трудяться творчі, старанні професіонали. У всіх установах відремонтоване опалення, на всіх будівлях перекрито шатровий дах. Поступово обладнуємо групи теплим водопостачання. Закуповуємо меблі, обладнання, інвентар. Левова частка видатків місцевого бюджету призначена на дошкільну освіту міста. Тільки цього року більше 50% бюджетних коштів направлено на утримання дошкільних закладів, але велика підтримка і розуміння йде від батьків, які приводять сюди своїх дітей, і хочуть, щоб вони виховувались в естетичних, сучасних умовах. Тут активно працюють батьківські та педагогічні колективи, дають накази міській владі, тай самі не стоять осторонь. І працюють, і контролюють. Як то наприклад міняли огорожу в дитсадках. Ми надали матеріали, а встановлювали її з допомогою батьків. Приємно тепер дивитися на садочки.

 

До речі, в цьому році ми розпочали роботу по освоєнню паркової зони. Декілька раз міська влада оголошувала конкурс на влаштування парку відпочинку в зеленій зоні за пам’ятником загиблим воїнам. Та ніхто не запропонував гідного проекту. Більш того, занедбана зона навколо кафе "Лісок". Добре було б закласти основу із встановлення дитячого майданчика і освітити його. Ми почали роботу з розчищення парку, встановлення освітлення, лавочок.

Мене тривожить стан справ в медицині і відношення до неї влади. В місті діє центральна лікарня. Сьогодні постало питання ремонту даху, будівлі в цілому. Лікарня утримується з районного бюджету. Та не може мер стояти осторонь проблем медицини і депутати його повністю підтримують. Допомагаємо чим можемо. Будемо надіятись, що в медицині настануть кращі часи.

 

Навіть не знаю, з якого боку торкнутись комунальної сфери. Це одвічна проблема. Заварзін ОТ. говорить, що намагаючись вдосконалити житлово-комунальне господарство, я взяв на себе відповідальність за реформування галузі. За підтримки ради та комунальників створив 3 комунальних підприємства за допомогою яких вивозимо сміття, годуємо малюків в дитячих садках. Результат очевидний.

 

Є в місті проблема з опаленням. І ця проблема не в незадовільній роботі комунальників-тепловиків. Підприємство, загнане в кут непродуманою ціновою політикою на енергоносії вони неспроможні купувати дорогі енергоносії, а продавати тепло за нижчими цінами, при цьому ремонтувати мережі, котельні, платити заробітну плату та інше. Потрібна серйозна державна реформа всієї галузі. А ще вирішення проблеми тепла - це проблема боргів, яку ми волочемо шлейфом багато років, і яка практично поглинула комунальну службу.

 

Всі ці роки в мене були добрі порадники - це керівники-коммунальники, депутати всіх рівнів, разом з Добропільською міською радою, яка щороку фінансує певні видатки цих підприємств, аби вони тягарем не лягли на плечі громадян. Це придбання техніки, обладнання, проходження техогляду, ліцензування, виготовлення контейнерів, капітальні ремонти дахів (а їх зроблено вже 19), підвалів, щитових, фасадів будинків, вхідних дверей, козирків над ними надання субвенції на покриття різниці в тарифах, тощо.

Ми всі підтримуємо комунальну галузь, аби вона залишалась дієвою, та проблеми місцеві мають масштаби державні і притаманні малим і великим містам.

Я відчуваю, що завинив, як голова, перед нашими громадянами смт.Водянське, що входить до території громади. Окрім освітлення, ремонту деяких будинків, дитячої площадки, забезпечення всім необхідним дитячого садку, багато ще до чого не дійшли руки: як до ремонту доріг, та в Програму розвитку вони включені.

 

Я твердо переконаний, що для гармонійного життя людини необхідно не тільки добре їсти і  тепло жити, а ще й вкрай необхідно знайти прилисток душі. Це може бути культура, духовна культура, фізична культура і спорт. Я завжди стояв і стою на позиції підтримки цих галузей. При формуванні міського бюджету, навіть в самі важкі фінансові  роки ми закладаємо певні кошти на проведення культурних і спортивних заходів, відзначаємо кращих, підтримуємо матеріальну базу. У власності ш- ти «Білицька» є будівлі культурного призначення, які надані для використання місцевою громадою. Будинок культури ім. Шевченка, клуб ім. Кірова в смт. Водянське, палац спорту . Завдяки увазі директора ш-ти Яцури А.І. всі споруди підтримуються в належному стані, але потребують капітального ремонту. Та життя в них вирує. Радує, що відновили , за допомогою спонсорів, депутата Добропільської міської ради Селиварова Г.Б., турнір з боксу на Кубок імені нашого славетного земляка Чабана, ось 23 жовтня вже вдруге будуть проводитися змагання. Проводиться багато культурних заходів. В смт. Водянське відкриваємо спортивні секції, вже закупили, з допомогою Доборопільского голови Дерипаска В.Т, тренажери та спортивний інвентар.

 

Попри всі згадані загальні проблеми є ще проблеми кожної окремої людини, яка з надією про допомогу йде в міську раду. Виконком встановив мені голові приймальний день, але чи може він дозволити собі не вислухати того, хто найняв його на роботу - біличанина. Ні, такого бути не повинно. Вважає Олександр Тихонович: кожен може прийти до влади і вимагати вирішення своїх потреб. Адже саме місцева влада і є від народу. Для себе я взяв правило не казати "ні",  а знайти спосіб вирішити питання, аби не було проблем. Такого ж ставлення я вимагаю від працівників апарату ради та виконкому. Я люблю наших дітей та захоплююсь нашою молоддю, поважаю людей похилого віку. Чим більше я працюю, тим більше я виявляю проблем, стараюсь аби їх було менше. Маю великий досвід, але весь час вивчаю щось нове, прогресивне. Де б я не працював, намагаюсь покращити життя навколо. Мені поталанило на підтримку оточуючих, розуміння колег і керівників, на довіру людей.

 

Ось такий наш міський голова. Відкритий до людей, публічний і щирий. Оцінку його праці поставить життя. А я особисто, за цих чотири роки, від настороженого, майже непривітного відношення до мера, перейшла до відвертої поваги. Вважаю. Що він як раз той, хто повинен очолювати громаду. Йому це вдається як нікому.

 

Л.Ф. Акімова.

"Голос Громади"

Газета "Местный вестник"

от 23 октября 2010 г